Поради для батьків

Рекомендації учасникам освітнього процесу з психологічної гігієни при споживанні інформації з медіа ресурсів під час карантину

Сьогодні медіа ресурси найбільше транслюють негативні новини про епідемію Коронавірусу у світі. Кожному споживачу інформації потрібно навчитися обирати достовірну і правильно її сприймати, без паніки, залишаючись в реальності. Це передбачає простий алгоритм: людина дізналася - усвідомила - відреагувала. У сучасних умовах так відбувається не завжди.

Пропоную 10 рекомендацій з психологічної гігієни при споживанні інформації з медіа ресурсів під час карантину:

1. Створюйте інформаційний режим. Тривалість споживання новин має бути контрольованою. Розробіть для себе правило: кількість разів і тривалість перегляду інформації з різних джерел медіа ресурсу.

2. Намагайтесь дивитися новини в першій половині дня з будь-яких медіа ресурсів. Новини, отримані в вечірній час, підвишують тривожність і більше впливають на людський мозок.

3. Враховуйте, що під час страху кожна істота реагує нападами, завмиранням або втечею. Людині з дитинства найчастіше безпечніше форма реагування при страху - завмирання, то ж в цей момент потрібно дихати і перемістити свою реакцію в іншу площину. Тобто, фізично щось зробити (присідання, стрибки, біг…).

4. Якщо відчуваєте внутрішньо тремор, складність дихання, тривогу після отримання інформації з медіа джерел почніть фізично розкладати речі, книги, прибирати домівку, витирати пил тощо, тобто перевести психологічне напруження у фізичне вивільнення енергії.

5. Почніть відчувати своє тіло; холод чи тепло відчуваєте, чого торкаються частини тіла в теперішній момент, що відчувають ступні, чи відчувається незручність у тілі?

6. Зосередьтесь на усвідомленості "тут і тепер". Концентруйте увагу на звуках, запахах і кольорах навколо, ставлячи запитання: "Що я бачу, чую, відчуваю?

7. Важливо критично аналізувати інформаційний потік. Якщо отримуємо інформацію з інтернету, то не читати коментарі, тільки статті, в яких є відповіді на запитання: що/хто, де, коли?

8. Пропоную робити дії й корисні вчинки для когось. Пам’ятайте, що в складні хвилини важливе об’єднання, а не ізоляція (звичайно враховувати особисту безпеку) й бути корисними: покупки робити для людей поважного віку, скласти перелік номерів телефонів лікарів, які можуть знадобитись під час епідемії, грати разом всією сім’єю, а також допомагати один одному по хатніх справах.

9. Перевіряйте отриману від когось інформацію у першоджерелах. Це убезпечить від хибних новин, які ще більше викликають тривогу й психофізичне напруження.  

10. При емоційній реакції на отриману новину рекомендую проговорити з людиною, з якою сформована довіра: батьки, діти, друзі, психолог, колега. Якщо немає з ким проговорити, то візьміть аркуш паперу й ручку і випишіть все, що турбує після отримання новин. А потім порвати його, не перечитуючи й викинути у смітник. 

Як організувати домашнє навчання під час карантину

Зараз і дорослі, і діти перебувають у психологічному напруженні — від невизначеності, від різкої зміни звичного режиму, від необхідності обмежити «живе» спілкування й вільне переміщення.

 Про що пам’ятати

✐ Діти зараз більше, ніж зазвичай, потребують батьківської підтримки, очікують від батьків психологічної допомоги. Особливо це стосується старших школярів, адже їм додає тривоги й напруги невизначеність із ЗНО/ДПА.

✐Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями. Варто чесно говорити про те, що з нами відбувається. Можна просто сказати: «Якби мені зараз довелося вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені також складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги».

✐Перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось буде два, а у когось два з половиною — це індивідуально. Узагалі-то на адаптацію потрібно до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

✐Основа техніки безпеки для батьків: потрібно тримати в увазі, що батьки — не вчителі для власних дітей. Адже батьки: не мають потрібних професійних навичок; не вміють пояснювати предмети; найголовніше – надмірно емоційно залучаються. Якщо дитина щось не розуміє, батьки часто не можуть упоратись зі своїми емоціями. Їм здається, що вони дурні, їхня дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати батьків у ролі вчителів — і це нормально. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: «Я — не вчитель».

Як діяти

✐Намагайтеся наповнювати день різноманітними заняттями, не перетворюйте його для дитини на суцільне виконання домашніх завдань. Школа — це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того почуваються без вини покараними, і для нас важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

✐Забезпечте дитині, яка вчиться вдома, окрему територію. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок — що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини — великої чи маленької — і збільшення поваги до цих кордонів. Батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

✐Стежте, щоб дитина будь-якого віку робила перерви, зупиняйте її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки — десь за півгодини.

✐Дбайте про свіже повітря. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки — у разі нестачі свіжого повітря їхні «показники» погіршуються. Якщо дитині душно, то у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Що менше повітря, то гірші результати навчання.

✐Допоможіть дитині структурувати навчання. Коли дитина бачить багато завдань (більше 8), у неї часто починається паніка, їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Складіть із дитиною план: ти починаєш з оцього, потім робиш це. Дитину будь-якого віку навчайте розбивати велике завдання на маленькі частини. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно. Але будь-яка дитина потребує допомоги, якщо вона у стані тривоги — розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, хапається то за одне, то за інше.

✐Допоможіть дитині обрати, з якого завдання почати – простого чи складного. Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність».

Є діти-«спринтери»: швидко встають, умиваються, беруться до діла; під час їжі спочатку з’їдають найсмачніше:). Так само дитина-«спринтер» «вмикається» в усе нове: активно «входить» в урок, але й швидко втомлюється; схоплює інформацію миттєво, але може не довго її пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку, а після уроку робити зарядку.

Є діти-«стаєри»: переважно встають поволі й не з першого разу, довше «розганяються»; під час їжі залишають найсмачніше наостанок:). Вони «вмикаються» не так швидко, але витримують триваліше навантаження. Дітям-«стаєри» треба на розгін давати легші завдання, а складні — потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику, якщо вона їх не відволікає, а також робити перед уроком зарядку.

✐Залучайте в навчання м’яко, із повагою до кордонів дитини, без примусу. Маємо пам’ятати, що в кожної людини є інерція. Коли маленька дитина грається, а вже треба сідати за уроки — допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який покличе до навчання. Можна просто сказати: «За 10 хвилин сідаємо за уроки». Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що багато батьків живуть у режимі дефіциту сил, і найлегший (начебто) спосіб їх зекономити сили — примус. Але цей спосіб програшний.

(За матеріалами рекомендацій психологині Світлани Ройз)

4 ФРАЗЫ, КОТОРЫЕ ПОМОГУТ НАЛАДИТЬ ОТНОШЕНИЯ С РЕБЕНКОМ-ШКОЛЬНИКОМ

«Я тебе доверяю»

Во всяком случае, родители всегда учатся этому. Понимать своего ребенка – это важная задача. Нужно быть на его стороне, уважать его выбор и решения, конечно, если это не вредит его же здоровью и безопасности. Ребенку нужно понимать, что родители – это люди, от которых он всегда может получить поддержку и понимание, но при этом знать, что есть вещи, в которых мама и папа непреклонны.

 «Ошибаться можно!»

Не бойся ошибаться и быть смешным – это делает тебя настоящим человеком, а не загоняет в какие-то рамки.  Полезно вести  свой дневник успеха, в который записывать свои маленькие и большие достижения, успехи и победы, чтобы научиться выходить за рамки шаблонов и избежать тревоги.

«Мне важны твои отношения»

Дело в том, что в школьном возрасте для ребенка очень важны друзья. Даже в современном мире при легкости общения в соцсетях, наши дети все же часто остаются одинокими. Родителям важно понять, что часто общение и контакты намного важнее сидения за учебниками. Отношения в таком возрасте часто дают опору для дальнейшей реализации.

«У каждого – свое время!»

Ребенку нужно дать понять, что он никому ничего не должен и даже вам. Этот факт может быть спорным, но, тем не менее, нужно понимать и верить, что у каждого человека свой потенциал и свои задачи в нем. Он обязательно проявится и раскроется, но у каждого – в свое время. Задача родителей – не просто «дать образование и профессию», но и помочь ребенку совладать с самим собой.  

  Як поводитись батькам та вчителям з тривожними дітьми? 

Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій. Розрізняють ситуативну та особистісну тривожність. Перша викликана певними подіями, ситуаціями, що спричиняють хвилювання, тривогу, передчуття великих неприємностей. Друга (як стан) – стабільна риса особистості, що проявляється у звичайних, повсякденних ситуаціях.

 Можливі причини підвищеної тривожності:

1.     Природна особливість нервової системи (слабкість, астенічність) як риса темпераменту.

2.     Сформована риса характеру як результат неправильного виховання.

3.     особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації(«орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху»)

4.     Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї. Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.

5.     Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне «Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності.

6.     Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів.

7.     Авторитарний стиль роботи вчителя: владний суворий, нетерпимий.

8.     Перевантаження навчанням.

9.     Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних або шкільних стосунках.

10. Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням.

Рекомендації   вчителям та батькам по взаємодії з тривожними дітьми:

    1.         Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків       і     педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте          почуттів дитини, якомога менше зауважень.

2.     Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:

·        не акцентуйте уваги на невдачах;

·        давайте право на помилку;

·        опитування тривожних дітей варто робити всередині уроку;

·        не порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом;

·        оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;

·         не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.

3.     Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:

·        частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;

·        частіше звертайтесь на ім’я;

·        не ставте завищених вимог;

·        введіть щоденний ритуал « Бюро гарних новин»;

·        заведіть у класі « Банк успіху», озвучуйте здобутки, досягнення учнів;

·        сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків;

·        створюйте педагогічні ситуації гарантованого успіху;

·        допомагайте виявляти себе , самостверджуватися в різних аспектах шкільного життя.

4.      Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:

·        Заздалегідь обговоріть, як відбуватиметься контрольна, моніторинг;

·        Обирайте зручний для дитини спосіб перевірки знань (письмо чи на одинці з вчителем);

·        Частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик) підтримку;

·        Намагайтесь знизити значущість ситуації, відмовитися від порівняння себе з іншими і бажання бути вищим;

·        Зосередитися на завданні;

·        Намагайтеся скорегувати установку на надмірну вадливість успіхів у навчанні (перенесіть акцент з оцінки результату на процес як чергову сходинку до успіху);

·        Використовуйте позитивне підкріплення під час відповіді.

5.     Уникайте виникнення зайвих, необов’язкових психотравматичних ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, олімпіадах).

 6.      Не експлуатуйте надмірну відповідальність тривожних дітей, не давайте   доручень, пов’язаних із підвищеною відповідальністю (особливо – за інших   дітей).

7.      Залучайте тривожних дітей до корекційних занять з психологом (відпрацювання конструктивних засобів поведінки у складних ситуаціях, засвоєння прийомів подолання хвилювання, тривоги;зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки і мотивації).

Письмо родителям

Пятилетний Саша ходит в подготовительный класс американской школы. Через месяц после начала занятий его мама Ольга получила памятку от учительницы, написанную от лица ребёнка. Она удивилась и перевела на русский язык. Мы думаем, что здесь сформулированы главные принципы воспитания, пусть и таким неожиданным образом. А вам есть что добавить?В частной школе «Мэрри Моппетс» (Merry Moppets) крошечного прибрежного городка рядом с Сан-Франциско (США) к душевному благополучию учеников относятся серьёзно. Каждую пятницу дети могут приносить c собой любимую игрушку, а любимые книжки – каждый день. Каждую неделю школа предлагает ученикам сделать что-нибудь весёлое, допустим, объявляет День сумасшедшей причёски или даже День пижамы. А тем подготовишкам, кто не хочет спать днём, учителя разрешают сидеть с фонариками при плотно задёрнутых шторах и рассказывать друг другу любимые сказки.
В этой школе у каждого ребёнка в классе есть свой маленький ящичек. Учитель может оставить в нём материалы для домашнего задания, план занятий на месяц или записки родителям. Именно там Ольга нашла вот это письмо. В нём 21 правило воспитания счастливых детей, записанное со слов ребёнка.
1. Не балуй меня, ведь я знаю, что ты не обязана исполнять каждое мое желание.2. Не бойся быть со мной прямолинейной.3. Не давай мне привыкать к плохим привычкам. Отвыкать от них мне будет ещё тяжелее.4. Не заставляй меня чувствовать себя так, будто моё мнение не имеет значения. В такие моменты я начинаю вести себя ещё хуже. Ты должна знать об этом.5. Не поправляй меня в присутствии других людей. Я лучше воспринимаю информацию, когда ты делаешь замечание с глазу на глаз.6. Не заставляй меня чувствовать себя так, будто мои ошибки – это страшные преступления.7. Не защищай меня всё время от последствий моих поступков. Я должен научиться понимать, что у действий бывает противодействия.8. Не обращай внимания на мои мелкие придирки, иногда мне просто хочется пообщаться с тобой.9. Не расстраивайся слишком сильно, когда я говорю, что ненавижу тебя, – я не ненавижу тебя, а бунтую против твоей власти.10. Не повторяй всё по сто раз, а иначе я буду делать вид, будто оглох.11. Не давай опрометчивых обещаний. Я расстроюсь, если ты их не выполнишь.12. Не забывай, что пока я ещё не могу вдумчиво объяснить то, что чувствую.13. Не требуй от меня правды, когда сердишься. От страха я могу случайно обмануть тебя.14. Не будь непостоянной, меня это сильно портит.15. Не оставляй мои вопросы без ответов. Я всё равно пойду искать ответы, но в другом месте.16. Не говори, что мои страхи – неважные. Они очень важные, совсем не мелкие, и мне становится ещё страшнее, когда ты этого не понимаешь.17. Не притворяйся совершенной и не совершающей ошибок. Я расстроюсь, когда пойму, что это не так.18. Не думай, что извиниться передо мной – ниже твоего достоинства. Когда извиняешься, если не права, ты учишь меня поступать так же.19. Не забывай, что я быстро расту. Тебе придётся перестраиваться очень часто.20. Не запрещай мне экспериментировать. Без этого я не могу развиваться. Так уж, пожалуйста, делай на это скидку.21. И последнее – помни, что я не могу вырасти счастливым человеком, если меня не любят дома сильно-сильно. Но ты это знаешь и так!